Розповідає нам Пророк (мир йому і благословення Аллага), що ми маємо сподіватися та уповати тільки на Всевишнього Аллага у всіх своїх справах. А по справжньому сподіватися — це покладатися на Всемогутнього і Великого Аллага у здобутті того, що приносить нам користь, і у відведенні шкоди, у всьому, що стосується, як наших побутових життєвих справ і ситуацій, так і у справах, пов'язаних з релігією. Адже, воістину, не дає, і не позбавляє, не шкодить і не приносить користь ніхто, крім Всевишнього Аллага, і кожному необхідно користуватися причинами, які приносять йому користь і позбавляють шкоди, одночасно покладаючись на Аллага. Тобто, ми повинні робити ті дії, які сприяють отриманню користі і відводять від нас біди, щиро покладаючись на Аллага. І якщо ми так будемо себе поводити, то побачимо, що Аллаг подбає про нас так само, як Він дбає про птахів, які вилітають вранці голодними зі своїх гнізд, а ввечері повертаються з повними животами. Така поведінка птахів є своєрідним прикладом того, як сумлінно необхідно ставитися до пошуку свого прожитку, без перекладання обов’язків на інших та без лінощі.